Торгівля людьми – це серйозна проблема у мирний час, а наслідки збройного конфлікту створюють найбільш сприятливі умови для торгівлі та експлуатації людьми. Від 24 лютого 2022 року Україна живе в умовах воєнного стану. Збройна агресія підвищує ризики торгівлі людьми, тому на сьогодні ця тема є однією із актуальних.
Під загрозою торгівлі залишаються як особи, які вимушені виїхати за кордон, так і ті що залишились на території України. За час збройного конфлікту понад десять мільйонів людей змушені були покинути свої домівки, з них від п’яти до шести мільйонів є внутрішньо переміщені та чотири мільйони – біженці. Великий відсоток цих осіб становлять жінки та діти, які являються найбільш вразливими частиною населення до торгівлі людьми, зокрема до сексуальної експлуатації та рабства.
Також значний відсоток становить не менш вразлива група – це діти без супроводу батьків, особи похилого віку, особи з інвалідністю, для цих груп населення залишається ризик незаконної торгівлі людьми та дітьми, усиновлення, торгівля органами та незаконне донорство.
Проблема торгівлі людьми є досить поширеною як у воєнний час, так і в мирний. Найчастішими причинами є недостатня обізнаність населення про життя закордоном, також не достатня поінформованість про роботу органів іноземних держав для можливості реєстрації свого статусу в іноземних країнах, важке економічне становище громадян, безробіття, втрата майна.
Суть поняття «торгівля людьми» визначає Закон України «Про протидію торгівлі людьми», зокрема абзац 15 частини першої статті 1, а саме: торгівля людьми – це здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.
Іншими словами, торгівля людьми – це форма сучасного рабства та порушення прав людини, від якої потерпають чоловіки, жінки та діти, та яка не втрачає актуальності у ХХІ столітті для жодної країни світу, включаючи Україну.
Маніпулюючи бажаннями та намірами людей, їх ошукують та експлуатують. Експлуататори отримують прибуток через контроль та використання інших людей. Ця проблема може торкнутися кожного, незалежно від віку, статі, освіти чи соціального статусу. 4 Експлуатація може відбуватись як всередині країни так і поза її межами, а вербувальниками найчастіше є знайомі люди – ті, яким довіряють. Як бачимо, торгівля людьми має різні види, серед яких і примусова праця, і використання у збройних конфліктах.
Торгівля людьми може відбуватись у різних формах: · трудова експлуатація;
· сексуальна експлуатація, використання у проституції та порнобізнесі;
· примусове жебрацтво;
· примусове втягнення у злочинну діяльність та збройні конфлікти;
· торгівля людьми з метою вилучення органів, примусового сурогатного материнства тощо.
Торгівля людьми та, зокрема, дітьми сьогодні займає одне з найважливіших місць у проблематиці захисту прав людини. Світові масштаби торгівлі людьми досить складно оцінити через їх високу латентність. Жінки і діти, які змушені покинути Україну прямуючи до сусідніх країн стикаються нажаль з ризиками торгівлі людьми. Водночас чоловіки, що залишаються в Україні, також можуть стати здобиччю торговців людьми.