Вітаємо з улюбленим святом, чарівним Різдвом! Бажаєм, щоб мир панував на всій планеті і жив в душі у кожної людини, а радість нехай буде спільною, яку не затьмарюють образи та заздрість. Бажаєм величезного щастя, що складається з посмішок рідних людей.
Українці мають багато давніх різдвяних традицій. На Різдво було прийнято розігрувати вертепи – театральні сценки про народження Ісуса Христа і втечу Марії з немовлям в Єгипет. Також в цю дату відвідують церковне богослужіння.
Діти та молодь сьогодні читають колядки на Різдво. З піснями ходять по сусідніх будинках і бажають господарям здоров’я, за що отримують частування. Популярною різдвяною піснею в Україні є “Щедрик, щедрівочка”.
Різдво в Україні відзначають з масовими гуляннями, ярмарками і багатим святковим столом. Їжу зазвичай готують пісну, оскільки за святковий стіл сідають ще на Святвечір, коли продовжується Різдвяний піст. У давні часи наші предки готували такі страви на Різдво, як бобальки, січеники і креплики.
Напередодні свята 6 січня відбувається Святвечір. Українські господині готують 12 пісних страв, які символізують 12 апостолів. Також вся родина збирається за одним святковим столом і для того, щоб розпочинати вечеряти спершу очікує сходження у небі першої зірки, яка нагадує Вифлеємську зорю, що привела мудреців до того місця, де народився Ісус.
У давні часи ялинку було прийнято ставити саме на Різдво, а не на Новий рік. Також подарунки дарували саме до Різдва. Головною стравою на столі була кутя на Різдво.
Святий вечір має розпочатися із молитви та запалюванням різдвяної свічки. У присутності всієї родини господар будинку благословляє вечерю й тоді всі розпочинають їсти кутю та інші страви.
Кутя вважається головною стравою на столі. Вона складається із пшеничної чи ячмінної каші, перетертого маку, родзинок, горіхів та меду.
У народних традиціях почесне та важливе місце у Святвечір займає оформлення столу. Спершу його застеляють свіжим сіном або соломою, зверху насипають трохи зерна і покривають красивою скатертиною. По кутках столу під скатертину кладуть по зубчику часнику, який згідно з давніми віруваннями наших предків захищає усю сім’ю та хату від злих сил та хвороб.
На почесне місце у будинку ставлять дідух. Це вівсяний, житній чи пшеничний сніп, який символізує добробут, хороший урожай, багатство, він є оберегом роду й духом усіх предків.
Цікаво, що в різних регіонах України Різдво Христове святкували по-своєму. Відрізнялися навіть основні традиції.
Так, на Закарпатті переддень Різдва називають Корочуном. А на святковий стіл обов’язково печуть калач. В багатьох регіонах тут куті не варять. А замість неї ставлять “бобальки” (кульки з тіста, які спочатку запікаються, а потім варяться на пару). Зверху їх посипають горіхами, маком.
Гуцули (територія сучасної Івано-Франківщини, Закарпаття і Чернівецької області) починали Різдво з містичного святкування Святвечора. Господар і старший син брали ложку меду, шматок хліба, ладан, кутю і свічку, а потім обходили оселю тричі за сонцем. Після цього долівку посипали маком. Біля порога обов’язково клали часник і сокиру. Вважалося, що це допоможе вберегтися від нечисті.
На Галичині (сьогодні це деякі регіони Івано-Франківщини, Львівської області, Тернопілля) перед Різдво в дім заносили ярмо або плуг. Казали, що це принесе щастя наступного року.
На Львівщині навіть сьогодні в деяких будинках можна зустріти солом’яних павуків, яких розвішують перед іконами і на вході. Якщо у жінки немає дітей, їй радили постояти під павучками.
На Поліссі (це Рівненська, Житомирська, Чернігівська, Київська, Сумська області) на стіл не ставлять 12 страв. А кутю готують з ячменю.
На заході Чернівецької області (Буковина) вечеряти сідали досить рано, адже тут колядувати починають ще 6 січня.
На Півдні України 7 січня традиційно відносять кутю своїм хрещеним батькам.